05.02.2021

Аналіз основних загроз нової пенсійної системи — колонка Козака

З Тарасом Козаком проаналізували основні загрози нової пенсійної системи. Лонгрід:

Коли проводимо зустрічі з нашими громадянами, ми часто отримуємо запитання щодо накопичувальної пенсійної системи та розуміємо, що вона викликає велику недовіру. Простіше кажучи – люди її бояться, бояться відкладати гроші.

😮Перша загроза – це недовіра як до держави, так і до фінансового сектору.

Хоча, можу сказати, що фінансова система знаходиться в процесі швидкого оздоровлення. Почалося це з 2015 року. Коли нарешті банки-помийки та «схематозники», які займалися переправленням грошей за кордон, відмиванням коштів чи були пилотягами для олігархів, вигнали з ринку. Тепер банківська система України є найбільш надійною за всі часи Незалежності. І, на жаль, українці живуть вчорашнім днем. Бо вони ще пам’ятають черги біля відділень банків, які не віддавали їхні депозити.

Але у 2020, коли розпочалася найстрашніша за останні часи фінансово-економічна криза у світі, коли, здавалось би, банки мають впасти й ніхто не віддасть ні копійки, тому що нічого не працює – раптом виявилося, що українські банки спокійно віддали всім бажаючим їх депозити. Люди справді почали забирати ці гроші – перші 2 тижні кризи люди знімали з рахунків ці кошти. Але через пару тижнів все заспокоїлося і люди стали все повертати назад. Та ще й так, що вже в червні в банках виявилося більше коштів, ніж до кризи. Уявіть собі – підчас кризи українці понесли гроші в банки! І не просто гроші, а здебільшого гривні. І за кризовий 2020-й рік обсяг гривневих депозитів, тобто, не в доларах навіть, зріс на 23 %. Тобто, кризовий рік – але немає падіння банків, катастрофи. Люди туди несуть гроші – потроху свідомість почала мінятися. Звичайно, фінансову систему все одно треба лікувати.

Наприклад, зараз Нацбанк взявся за страховий сектор, сектор фінансових компаній. Впевнений, що ще рік-два – і ми будемо довіряти страховим та лізинговим компаніям, які не будуть нас дурити в стилі: маленьким шрифтом великі відсотки, які потрібно сплачувати за кредитами чи страховки, за які неможливо отримати відшкодування. Впевнений, що це лікування від НБУ буде успішним.

Скільки коштів отримає наша економіка, якщо буде запущений другий рівень пенсійної системи? Це порахувати дуже просто. Сьогодні обсяги оплати праці в Україні складають близько півтора трильйона гривень. Це обсяг білої зарплати, яка виплачується в нас за рік. Якщо ми будемо з цієї суми відраховувати 4 %, як пропонується новим законопроєктом, то це означає, що щороку на накопичувальні рахунки українців буде надходити близько 60 млрд гривень. Це гігантська цифра – майже 2 млрд євро. Ці кошти стануть можливістю для економіки почати нарешті дихати – використовувати їх для свого розвитку. Адже це не просто гроші, які з’явилися у когось там в кишені чи під матрацом – там, до речі, набагато більше лежить. Ні, це будуть кошти, які знаходитимуться в реальній економіці, в банках, в інвестиційних компаніях, пенсійних фондах. І які хочуть бути проінвестованими. Адже замовники – майбутні пенсіонери – хочуть, щоб ці гроші інвестувалися в економіку, щоби зростала їх купівельна спроможність. Це значить, що економіка буде відкриватися для цих коштів.

Як саме відкриватися? На сьогодні, і всі хто має досвід комерційної діяльності зі мною погодиться, кращий бухгалтер в компанії – це той, який вміє не показати прибуток. Це ніби й жарт, але в ньому дуже багато правди. Такий бухгалтер, який може не показати прибутки, фактично, зекономить кошти для власника. В розвинутій економіці ситуація протилежна. Там навпаки бухгалтер намагається показати максимальний прибуток. Адже чим більше прибуток – тим більше прибутковою є ця компанія. А значить, вона зможе залучити більше нових акціонерів та їх коштів. Це і є капіталізаційний спосіб мислення. У нас є його поки немає.

Тому коли буде розуміння, що невдовзі щороку на ринок буде надходити 60 млрд грн і в перспективі – навіть більше, адже 4 % відрахувань – це мало, в розвинутих системах має бути 6-8, то це все змінить. 3-4 млрд євро щороку будуть йти в ті компанії, які будуть найбільш прибутковими й цікавими для інвесторів, які діляться прибутком зі своїми акціонерами. Тоді наша економіка білішатиме, платитиме податки. І це користь – і для майбутніх, і для нинішніх пенсіонерів. Адже це – гроші в бюджет, які можна вкладати в інфраструктуру, мости, дороги тощо.